Девочка с выдумкой
Во вторник (вчера) я была ребёнком 10 лет. Нет, поправочка…ДО 10 лет. Заходит ко мне завуч и говорит:
- Катя, мне надо, чтобы Вы написали от лица ребёнка до 10 лет о том, какие добрые поступки Вы совершили за этот год и какие добрые поступки совершили другие по отношению к Вам… Сейчас… Это на конкурс… К Дню святого Николая. От ребёнка 10 лет.
- Вы меня явно или недооцениваете, или переоцениваете…
И обе мы понимаем, какой это абсурд… Но делать-то нечего… Выяснилось, что у меня полтора часа максимум на это. Объём текста – неизвестно, «сколько напишите».
В добрых поступках я не сильна. Нет, недавно я помогала бабушке, которая упала, дойти домой, благодаря чему после работы попала домой не через полчаса, а через два с половиной, и было это довольно абсурдно, но вряд ли ребёнок 10 лет мог бы написать то же самое.
Стала вспоминать детские истории. Конечно, первое, что пришло на ум, это как Ира трогательно хоронила мёртвых жабок. Правда, она их перед этим сама и убивала. Они с Лерой соревновались, у кого перед домиком на базе отдыха лягушиное кладбище будет больше. И с удовольствием раssказывали, где какая жабка похоронена, где большая, где маленькая, а где зелёная-зелёная.
Дальше в ход пошла моя больная фантазия и я начала, не узнавая себя, писать на чистейшем украинском о том, что не обязательно быть героем, и что каждый день любой может делать добрые дела, потом что-то о том, что главное доброе дело детей – это помогать родителям, потом как я помогаю кормить свой старенькой бабушке сестричку, которая маленькая и мочит кони, пока мама допоздна на работе, как я в деревне у дедушки спас синичку, которая залетела в теплицу и билась в окна как сумасшедшая и наконец, как у меня потерялась собака, но потом какая-то добрая тётенька её нашла и вернула, таким имбецилом я давненько себя не чувствовала, сидишь и думаешь: а мог ребёнок так написать или перефразировать ещё глупее? Или: а знают ли они деепричастные обороты? Вот как-то так.

Добрі справи бувають різними. Багато книжок написано про героів, які захищали свою країну, які рятували людей з небезпеки, допомогали слабким. І, хоча деякі з них жили дуже давно, люди все ще іх пам'ятають та поважають.
Але я вважаю, що не лише подвиг – це гарна справа. Добрі вчинки може робити будь-яка людина кожен день. Лікар лікує хворих людей. Ветеренар – тварин. Кухарі у нашій їдальні кожень день працюють, щоб нагодувати дітей. Шахтари не покладають рук для того, щоб ми мали тепло і світло в своїх оселях. Хоча їх праця дуже тяжка.
Але не тільки дорослі люди, маючї професію, можуть робити добрі та корисні справи. Діти також можуть. Головна дитяча добра справа – допомгати батькам. Я завжди з радістю допомагаю мамі готувати обід, витирати посуд, розчісувати Барсика (це наш кіт), а таткові – чистити акваріум та прибирати в гаражі. Я роблю це залюбки, бо мої мама і тато також залюбки роблять для мене добрі вчинки, піклуються та люблять мене. Батьки – найдобріщі люди.


Мене звуть Віка і мені 9 років. В мене є мама і маленька сестричка Алінка, а щє кіт Пушок і попугай Кєша. Моя мама працює до вечора, а з нами лишається бабуся. Але вона дуже старенька, їй важко впоратися з нами та Пушком. Тому я допомогаю їй годувати Алінку. Алінка балувана, не хоче істи та вередує. Але якщо я саджуся поруч та читаю їй свої книжки, вона посміхається та інколи навіть сміється. І починаю слухатися. Бабуся каже, що я маленька, але її велика помічниця!


Мій дід живе в селі. У нього велике господарство: кури, два кролі та навіть коза. Ще він має великий город, на якому зрощує влітку овочі. Він сам вирощує розсаду з насіння, тому весною молоді рослини він вісаджую у скляну теплицю.
Одного разу до теплиці залетіла маленька синичка. Вона літала туди-сюди, але не могла знайти як вилетіти назад. Вона билась у скяні окна і майже зовсім знесилила, але продовжувала літати.
Мені було її дуже шкода. Дід сказав, що треба її впіймати, інакше вона може загинути. Він узяв стару кофту та хотів схопити пташку. Але він вже старенький і йому важко бігати та стрибати. Тоді я став на стілець і вхопив синичку під самою стелею. Вона тревожно крутила головою, а її серце билось дуже сильно. Ми вийшли на вулицю та випустили пташку. Вона змахнула крилами та швидко полетіла геть. Я думаю., це був добрий вчинок.


У мене вдома живе собака. Її звати Джея, вона довматинець. Джея – мій друг. Ми разом гуляємо на дворі та граємо, а у літку часто батьки дозволяють взяти її на річку з нами. Вона дуже весела та добра і ніколи не буває зла.
Одного разу Джея загубилася. Мабуть, побігла за кішкою. Я повернувся додому сам. Я думав, що батьки будуть мене сварити. Вони не сварили мене. Але дуже засмутилися. Вони теж люблять нашу Джею. Я також був дуже засмучений.
Мама надрукувала оголошення про те, що пропала собака. Ми сподівалися, що хоть її знайде та поверне додому.
Наступного дня нам зателефонувала жінка, яка знайшла Джею. Вона заблукала і сиділа дуже сумна на їх дитячій площадці. Жінка повернула нам Джею, а тато дав їй за це грошей. Жінка відмовлялася, але тато настояв, бо добрі вчинки мають бути нагороджені.

Потом я ещё рисунок про эту синичку рисовала, но пока я его нарисовала, всё уже отправили без него, сказать нельзя было…
После этого пошли в какой-то салон детских карнавальных костюмов по соседству, потому что у них есть силиконовый пистолет, а у нас – нет (нищеброды…), а нам венки клеить… Ну, спасибо, хоть благодаря этому на совещание не попала, на котором все отгребали… Правда, я индивидуально отгребла: опаздываю на работу каждый день и, оказывается, неправильно дежурю в столовой по средам (блин, да пусть вообще спасибо скажут, что дежурю!!!).
Вечером встретилась с Аней, отдавала ей парик, ей для корпоратива, собирается изображать кабаре.. Поболтали о её муже, свекрови и всех прочих родственниках. Потом и муж подтянулся, очень прикольно пообщались втроём.
Внезапно мне позвонил Сашенька. Очень долго разговаривали о перспективах и о политике. Чё звонил – не ясно. Вроде бы, просто так, типа, надо как-то встретиться. Но, мне кажется, чтобы поделиться со мной новостью, что Серёжа сделал Ире предложение. Или узнать, известно ли мне об этом. Или я параноик ) .

Вторую ночь подряд мне снится наш чудо-депутат. О_о . С понедельника на вторник был очень милый сон, почему-то он торчал в моём кабинете и мы держались за руки. В моём сне он был хорошенький ) . Потом, правда, пришла директриса и забрала его по каким-то делам, по которым он, собственно, и приходил ( … Жаль, на самом деле, он, походу, голубой, как майское небо…
Сегодня мне снилась какая-то беssвязная фигня. Но тоже о нём. Он, вроде, торчал у нас в школе опять, но мы почти не общались… Проснулась с мыслью: «Твою мать…»

Сижу и думаю, что купить маме, потому что завтра как раз-таки святой Николай.